- структурні фактори – створення альянсів між існуючими ринковими структурами;
- природні і екологічні фактори – природні ресурси і необхідність охорони навколишнього середовища;
- фактори не правового характеру – недобросовісна конкуренція і кримінальний вплив на ринок.
Розвиток теорії конкуренції походив в 3-х основних напрямках і визначений 5-ма основними науковими школами:
1. Школа конкуренції США (Гарвардська школа бізнесу)
Класики школи: Майкл Портер, Чандлер, Енрайд, Маккартур – вони вперше представили рішення проблеми виміру конкурентноздатності товарів Компаній і окремих галузей; вперше виділили конкурентні переваги.
2. Японська школа, яка займається проблемами нецінової конкуренції, разом з конкурентами просування продукції і взаємодії національних виробників з ціллю завоювання нових ринків збуту.
Представники: Такеучі, Кобояси, Уучия, Ногучі.
3. Європейська школа (Швейцарія, Швеція, Австрія, Данія, Італія, Германія).
Осн. напрями школи – розробка моделей, описуючих конкурентну поведінку компаній і міжнародну глобальну конкуренцію.
Конкурентні переваги – це концентрований прояв переваг над конкурентами в економічній, технологічній і організаційній сферах діяльності підприємства, яку можна вирахувати з допомогою економічних показників (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова доля, об’єми продаж).
Конкурентні переваги відображають не потенційні можливості підприємства, а реальні переваги в очах покупців, тому вони є головною ціллю і основним результатом господарської діяльності.
Чим вища інтенсивність конкуренції тим більше значення набуває пошук унікальної КП.
До КП відносяться:
- більш низька собівартість продукції;
- висока степінь диференціації продукції – представлення широкої гами товарів у відповідності до потреб кожного з елементів;
- оптимальна сегментація ринка і правильно знайдений цільовий сегмент;
- втілення нововведень;
- швидкість реагування на зміни на ринку;
- більш високий рівень виробництва праці;
- кваліфікації виробничого персоналу;
- якість і технічний рівень вироблюваних виробів;
- управлінська майстерність;
- стратегічне мислення на різних рівнях управління.
КП носить не абсолютний а відносний характер, тобто визначити його можна і дослідити лише в порівнянні з іншими товарами або фірмами.
Одним з методів є рейтинговий метод, коли порівнюється 2 або більше видів товарів для яких встановлюється рейтинг по кожній з характеристик товару.
Виключення складають товари які не мають аналогів на ринку, в цьому випадку КП можна назвати абсолютною.
Відносність КП проявляється ще й у тому, що вони проявляються на одних ринках і можуть не мати їх на інших і крім того товар, що терпить комерційний провал; що витісняється з ринка може через певний час мати успіх внаслідок скачка інфляції, виході з ринку основного конкурента, зміни курсу валют, або успішного проведення рекламної компанії.
Ще однією властивістю КП є схиленість до неоднозначного впливу, багатьох різнорідних факторів, тобто КП це комплексна перевага.
провод по різним критеріям, основним з яких є джерела переваги.
По цьому признаку можна виділити 10 видів КП:
- КП основана на економічних факторах:
Вони визначаються кращим 1) загальноекономічним станом ринків, на яких діють підприємства, що відображаються в високій середньо галузевій нормі прибутку, невеликих термінів окупності капіталовкладень, сприятливій динаміці цін, високим рівнем доходів на душу населення, відсутність неплатежу, інфляційних процесів;
2) стимулююча політика уряду – в області інвестування, кредитування, податкових ставок на даному ринку;
3) об’єктивні фактори стимулювання попиту – висока або зростаюча ємність ринку, невисока чутливість покупця до зміни цін, слабка циклічність і сезонність попиту, відсутність замінників;
4) ефект масштабу;
5) ефект досвіду - пов’язаний з зменшенням витрат на одиницю продукції в результаті більшого виробництва праці, оптимальне використання обладнання, оптимізації методів і видів роботи.
6) економічний потенціал підприємства – можливість пошуку і оптимального використання джерел фінансування, можливість використання власних і запозичених засобів.
- нормативно-правові фактори:
ці конкурентні переваги існують в силу законів, постанов особливих “привілегій” і інших рішень органів влади.
Наприклад дозвіл на рівні роботи лише одному підприємству, створення зон із особливим економічним режимом, податкові пільги, безперепонний ввіз та вивіз товарів за межі певної території, і виключні права на інтелектуальну власність;
- КП структурного характеру:
Вони досягаються шляхом високого рівня інтеграції процесу виробництва і реалізації продукції.
Варіанти такої інтеграції можуть бути наступні:
· Інтеграція вперед (прогресивна інтеграція);
· Контроль за збутовими організаціями за рахунок пошуку різних методів стимулювання збуту своєї продукції для збутових органів, або за рахунок високого іміджу виробника;
· Інтеграція назад (регресивна інтеграція). Яка досяглася шляхом придбання підприємства постачальників, або шляхом встановлення контролю якості продукції постачальників і дотримання ними технології виробництва;
· Горизонтальна інтеграція (контроль за всім виробничим ланцюжком або об’єднання підприємств однорідного виду діяльності).
- КП визвані адміністративними мірами – пов’язані з кількістю обмежень діяльності виробів в часності, видача патентів і ліцензії квотування, ускладнення порядку реєстрації, надання приміщень або землі;
- КП обумовлені розвитком інфраструктури ринку. Вони виникають в результаті різної степені розвитку транспорту і зв’язку, організованості і відкритості ринків праці і капіталу, розвитком дистриб’юторської мережі, служб по наданню інформаційних, консалтингових, лізингових і інших ділових послуг і розвиток між фірмової кооперації.
- Технічні і технологічні КП за рахунок високого рівня розвитку науки в галузі, технологічні особливості сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві;
- Переваги обумовлені кращою інформованістю – базуються на наявності бази даних про продавців, покупців, рекламної діяльності, інформацію про інфраструктуру ринку.
- Оснований на географічних факторах, пов’язаний з вигідним географічним положенням підприємства і відсутністю географічних бар’єрів в часності значних додаткових витрат на пересік границь ринку, втрати рівня якості і споживчих потреб товарів в процесі транспортування і неможливості доставки певним видом транспорту;
- Демографічні переваги – ці фактори в’язання в результаті демографічних змін, в цільовому сегменті ринку і їх позитивного впливу на об’єм і структуру попиту. Збільшення чисельності населення його міграції;
- Переваги не правового характеру – досягаються в результаті недобросовісної конкуренції, бюрократизму, корупції, можливості набування інтересів фірми в уряді (проштовхування своїх інтересів), за рахунок кримінальних дій, контрабанди, контролю ринків кримінальними структурами.